Хімічний склад скловолокна

Хімічний склад скляного волокна - це переважно кремнезем, триоксид бору, оксид кальцію, оксид алюмінію тощо, які відіграють вирішальну роль у властивостях та процесі виробництва скловолокна. Скло на основі кремнезему називають силікатним склом, а боратне скло на основі триоксиду диборону. Лужні оксиди, такі як ціанід натрію та оксид калію, є флюсовими оксидами. Це може знизити температуру плавлення та в'язкість скла, завдяки чому бульбашки в розплаві скла можуть бути легко усунені. Це переважно розбиває рамку скла та послаблює структуру для досягнення мети флюсу. Тому, чим вище вміст оксиду натрію та ціаніду калію, міцність, електроізоляція та хімічна стійкість скляного волокна відповідно зменшаться. Додавання оксиду кальцію, оксиду алюмінію тощо може за певних умов стати частиною скляної мережі та покращити певні властивості та технологічні характеристики скла; заміна кремнезему оксидом кальцію може знизити температуру витяжки; додавання оксиду алюмінію може знизити температуру витяжки. Підвищення водонепроникності. Одним словом, рецептура хімічного складу скловолокна повинна відповідати вимогам фізико -хімічних властивостей скловолокна і мати хорошу хімічну стійкість; з іншого боку, він повинен відповідати вимогам виробничого процесу, таким як відповідна температура формування, швидкість затвердіння та діапазон в'язкості.